Ігор Керча
Ігор Юрійович Керча (20. фебруар 1943, с. Ґоронда, нынї Мукачевського района Закарпатськой области) — русинськый писатель, товмач тай державно-културный дїятель. Єден из кодіфікаторув руснацької бесїды.
Житьопис[едітовати | едітовати жрідло]
Сын Юрія Керчі. Матуровав фізіко-математічный факултет Ужгородського державного універзітета[1] (1965) а Кыювськый інженерно-ставяцькый інштітут (1973).
Робив в Унґварови на механічнуй товарнї (1967–1995), в АТ „Геліос“ (1995–1998).
Автор робут:
- І. Керча, Василь Сочка-Боржавин. „Русинськый язык“ (Унґвар, 1992),
- Михайло Алмашій, Ігор Керча, Василь Молнар, Степан Попович. Материнськый язык: писемниця русинського языка — Мукачово: Общество им. Александра Духновича, 1999. — 98 с.,
- „Утцюзнина, читанка про недїльні школы“ (Будапешт, 2001; Унґвар, 2002),
- „Матяш, король Русинув“ (Унґвар, 2001),
- Двохтомный „Словник русинсько-руськый“ (Унґвар, 2007).
Потовмачив на русинську зборникы вершув:
- из мадярської:
- из чеської:
- „Смутні очі Анцї Караджічової“ І. Ольбрахта (Унґвар, 2001),
- „Земля, Европов зохабена“ Я. Затлоукала (Унґвар, 2002);
- про дїти:
- „Бетярськый букварь“ (Унґвар, 2004)
Печатав свої верші руснацьков бесїдов у Закарпатськуй періодицї.
Лавреат „Руської премії“ Інтернаціоналного фонда „Ruska cena“ (Прага, 2011)[1]. У 2008. годї сесю премію дустала сестра му Тамара.
Теперь Ігор Керча є головным дописовательом Русинської Вікіпедії.